В доцифрову епоху ті стосунки і так було важко кувати. За 30-річним шлюбом завжди стояв алкоголь, абʼюз, зради або байдужість.
В епоху інстаграму це стало ще важче. І порозуміння розчиняється одразу за багатьма речами:
1. Особисті амбіції кожного, продиктовані трендом на успішний успіх.
2. Ілюзією інста-щастя, яке шерить кожен другий блогер. Ну добре, блогерка.
3. Віртуальною реальністю з тисяч коротких кліпів, куди тікає абсолютно кожен.
4. Тисячами делетантстких тренінгів від псевдо-єкспертів про стосунки.
5. Тенденцією до поверхового і матеріального.
Ви ж гляньте, що робиться: безліч тренерів з особистого росту, особливо топи, навʼязують своє бачення життя. А це чужі цінності, чужі потреби, чужі бажання і чуже «правильно». Воно не ваше! І брати за основу чуже не варто!
В асортименті чужих історій, життів, принципів і схем ми губимо щось дуже інтимне!
Ніжність, душевність, підтримку, щирість, якийсь особливо інтимний вайб власної пари.
Ми весь час прикладаємо власні стосунки під шаблони блогерів і тренерів. І якщо вони кажуть, що чооовік «должен» дарувати, давати, носити, робити…, а наш цього не робить…. То зʼявляється розчарування, присмак фрази «не такий»… і все, вайб зникає..
А за ним і порозуміння. Лишаються лише вимоги.. навʼязані соціумом… чужі вимоги.., які руйнують близькість…
